Парламентська опозиція у вигляді представників «Фронту Змін» та «БЮТу» чи не в один голос кричить про перемогу на виборах 2012.

Влада також радіє прийнятому Закону і впевнена у своєму виграші.

Чому так? Хто ж виграв?

Опозиція впевнена, що своїми діями, змогла заблокувати законопроект Єфремова, який мав яскраво виражений механізм фальсифікацій.

Але здається, що її (опозицію) все ж таки обіграли.

Законопроект пропонований Єфремовим, просто не міг бути прийнятий в силу норм, які були в ньому закладенні. Його не сприйняла б демократична частина світу, а після осудження «лідера» опозиції Ю. Тимошенко, владі просто необхідно, показати світу, що права опозиції все ж таки дотримуються.

Приблизний перелік норм законопроекту, які викликали радість у парламентської опозиції такий:

-          5% бар’єр, який підвищує їх квоти у наступному парламенті, завдяки можливому не проходженню КПУ, Сильній Україні та іншим провладним партіям;

-          можливістю одночасного висування кандидата як за партійним списком, так і на мажоритарному окрузі – зменшує ризики не проходження за мажоритарною системою;

-          обов’язкове включення до складу комісій представників парламентських фракцій та те що рішення виборчкомів приймаються більшістю голосів складу комісії – зменшення можливості фальсифікацій з боку влади;

-          можливість відклику членів комісій – зменшує вірогідність механізму «підкупу».

Але ж всі ці норми окрім плюсів мають і мінуси.

-          5% — висока вірогідність того, що до парламенту спис очно не потрапить ВО «Свобода», Громадянська позиція, Удар та інші опозиційні партії, а КПУ все ж таки пройде;

-          право одночасного висунення грає на боці як опозиції, так і влади;

-          норма обов’язкового включення до складу виборчкомів представників партій, які мають парламентські фракції, нівелюється, нормою про те що інші члени комісій добираються з подань партій-суб'єктів виборчого процесу, на сьогодні мінюстом зареєстровано 192 партії, і більшість із них готова продатися;

-          Заміна членів комісій, дасть змогу захищатися не тільки опозиції у центральних та південних областях, але і владі на заході та в центрі.

Також викликає подив думка багатьох політологів, що 5% бар’єром перекривається шлях до парламенту позапарламентським опозиційним партіям таким, як ВО «Свободі» та УДАР.

ВО «Свобода» на «мажоритарці» може взяти, чи не більше мандатів, чим отримала би за «закритими» списками, за умови чистої «пропорціоналки» при 3% бар’єрі, таким чином, якщо ВО «Свобода» є «винуватцем» підвищення бар’єру, то тоді невідомо навіщо була прийнята система 50 на 50.

Що до Удару, то на сьогодні я не можу стверджувати, що це є опозиція.

Головне, що програла парламентська опозиція, голосуванням за цей поки що (підпису Президента ще не має) законопроект, це можливість торгуватися за звільнення Ю. Тимошенко та не можливість «голосного» апелювання до представників Європи та Америки з приводу фальсифікації виборів.