В адміністрації Президента України вирішили взятися за міжнародну технічну допомогу (МТД).

3 січня 2012 року Президент України видає Розпорядження № 1/2012–рп, яким створюється робоча група з опрацювання пропозицій щодо вдосконалення залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги.

Це не перша спроба урядовців навести лад у цій сфері, останньою з яких було прийняття 20 жовтня 2011 року розпорядження Кабінету міністрів України № 1075-р «Концепції планування, залучення, ефективного використання та моніторингу МТД і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями (МФО)».

Чому це важливо?
Безсумнівно, впровадження проектів МТД допомагає вирішенню тих проблем, які Україна сьогодні не в змозі вирішити самостійно, зменшує навантаження на державний бюджет, сприяє створенню робочих місць. Україна отримує ресурси МТД з часів незалежності, обсяг якої, за різними підрахунками, сягає понад 9 мільярдів доларів США. У світлі глобальної економічної кризи та обмежених ресурсів МТД набуває ще більшої ваги.

Актуальність потреби вдосконалити систему управління МТД підсилюють міжнародні зобов’язання України, які набули чинності після того, як Україна у 2007 році приєдналася до Паризької декларації щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги (Указ президента України від 19 квітня 2007 року № 325).

В основі містяться такі принципи управління МТД: відповідальність країни-отримувача (Україна повинна мати національний документ розвитку з чіткими стратегічними пріоритетами) належне управління державними фінансами (необхідність приведення системи державних закупівель та управління державними фінансами у відповідність до широко визнаних міжнародних норм) узгодженість пріоритетів допомоги з пріоритетами національного розвитку України управління, орієнтоване на результат (потреба у розробці системи аналізу результатів впровадження проектів та їхньої відповідності до запланованих стратегічних напрямів.

Проблемні точки
Загалом, передумовою ефективного залучення та використання МТД є наявність трьох речей:
1. підтримка процесу на високому політичному рівні,
2. чітко визначені стратегічні пріоритети розвитку країни, на які накладаються пріоритети залучення допомоги,
3. ефективна система (і механізми) управління допомогою.

На різних стадіях процесу управління ресурсами МТД в Україні виникають проблеми, на яких і повинні фокусувати свої зусилля члени робочої групи. Так, на етапі планування проектів та програм допомоги ключовим моментом є забезпечення узгодженості пріоритетів стратегій розвитку України і програм залучення МТД, залучення майбутніх бенефіціарів до процесу планування.

На етапі реалізації необхідним є підвищення інституційної спроможності державної машини розробляти стратегічні програми, координувати донорів, швидко реєструвати проекти та програми МТД, забезпечувати прозорість і підзвітність усього процесу реалізації програм та проектів МТД.
Етап моніторингу та оцінки, який на сьогодні практично відсутній, повинен бути підсилений чіткими механізмами спільного оцінювання (поточного та заключного) та забезпечувати вільний доступ громадськості до інформації про стан співробітництва з окремими державами-донорами, ЄС, ООН тощо.

Ризик контролю зберігаєтьсяТе, що ресурси МТД повинні управлятися державою якомога ефективніше, сумнівів ні в кого не викликає. Турбує інше.

На тлі згортання демократичних процесів, дрейфування країни в бік авторитаризму, та ще в рік парламентських виборів, необачно було б не вбачати ризиків у тому, що намір Президента та його команди вдосконалити систему управління МТД, може бути спрямований на підсилення контролю за міжнародними ресурсами. Тобто, під загрозою може опинитися діяльність неугодних режиму донорів, які фінансують різні демократизаційні зусилля, в тому числі й недержавного сектора. Беручи до уваги минулорічну ідею одного з представників Партії Регіонів у парламенті України про заборону фінансування діяльності недержавних громадських організацій з-за кордону та той факт, що прогресивний демократичний проект Закону про громадські організації (№ 7262-1) «застряг» у комітеті Верховної ради України на невизначений термін, складається невтішний пазл, який ставить під сумнів благі управлінські наміри Адміністрації.

Розвіяти сумніви щодо посилення контролю може лише єдиний крок з боку української влади – забезпечення прозорості у діяльності новоствореної робочої групи. На даний момент до неї залучені лише державні посадові особи. Проте ані громадські діячі, ані представники донорів не увійшли до її складу. Якщо ж робоча група планує справді покращити ефективність використання Україною МТД – її очільник повинен передбачити механізми залучення інших зацікавлених сторін, які мають значний експертний потенціал і готові допомогти.

Вікторія Гуменюк,
керівник європейської програми ГО Центр UA

Джерело: http://www.ufb.org.ua/